Анотація книги «Доброго ранку, потворо!»
Успішний китайський музикант-іммігрант у першому поколінні, який страждає на сексуальну дисфункцію; молода жінка, яку по дев’ятій весні батько покинув з молодшими братом і сестрою в ізольованому котеджі посеред зими; гламурна трудоголічка, що її мати в дитинстві вітала словами: «Доброго ранку, потворо!», — їхні таємниці більше не заважають їм жити. Тож Кетрін Ґілдінер делікатно ділиться історіями п’ятірки героїв із різних суспільних і культурних верств, з різними темпераментами, та всіх їх ламали ті, хто мав би любити. Хтось із них уособлює відвагу, хтось вражає стійкістю і терплячістю, хтось — неймовірною здатністю прощати. Вони навчилися давати собі раду в сутужних обставинах, а їхній досвід може стати гарною стратегією для читачів, які потребують підтримки.
Образи п’ятьох людей, які закарбувалися в пам’яті Кетрін Ґілдінер
Першою пацієнткою в практиці Ґілдінер стала двадцятишестирічна Лора Вілкс, яка стала героїнею книги. Спочатку авторка не уявляла, що клінічна психологія настільки заплутана. Спеціалістка мала не лише розв’язувати проблеми, а й намагатися віднайти істину, з якою б погодилися обидва учасники сеансу — і Лора допомогла це усвідомити. Дівчина боролася зі стресом, хоча потрапила до кабінету Кетрін Ґілдінер з інших причин.
У 1986 році авторка познайомилася з Пітером Чангом, який мав сексуальний розлад. За декілька років психологічної консультації потребував Денні Моррісон, дружина та маленька донечка якого загинули в автокатастрофі. Кабінет Ґілдінер став порятунком для тридцятишестирічної Меделін Арлінгтон, яку змалку принижували й цькували. Згодом авторка зустрілася зі ще однією героїнею книги — Аланою. Ґілдінер захоплювалася стійкістю її мозку до жорстоких тортур, які пацієнтка пережила в дитинстві: попри знущання, орган лишився здоровим.
Відгуків немає, поки що.