Весела ферма. Мій перший Віммельбух

У книжці розповідається про тварин — мешканців практично всіх європейських тваринницьких ферм.

Причому, як ми вже помітили, розповідається в численних деталях, які просто-таки мерехтять на малюнку. Адже «віммельбух» так і перекладається з німецької: мерехтлива книжка.

Та ось що цікаво. Розповідається й справді усе дуже детально, у найдрібніших подробицях, але… при цьому немає жодного абзацу тексту.

Річ у тім, що ілюстрації у віммельбусі створено так, що про всіх героїв розповідають… самі малюнки.

Усі персонажі перебувають немов у русі та у взаємодії одне з одним. Отож, дуже легко «читати» такі малюнки взагалі без жодного опису, придумувати різні історії та складати розвивальні й логічні ігри.

Наприклад, такі:

• Полічити всіх тварин чи кожну окремо: скільки на фермі овечок, конячок, скільки курчат вивела квочка;
• Знайти на великому малюнку те, що показано й названо внизу сторінки;
• Разом з друзями або з мамою, татком, братиками, сестричками придумувати історії за малюнками — хто веселіше і хто більше;
• шукати заданий предмет чи тварину на швидкість.