Зряче перо. Роман із аркушем

“Поспішай до мене, а до себе – насамперед”, – казали давні мудреці.

Отся книжка письменника духовного наративу, лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця -особливого роду. Це плід
пересівання насінин для дерева Життя, збирання леліток світла, пильнування над чарами письма. Це – щоденник духовної виправи, сповідь перед самим собою, занурення в таїни письма. Однимсловом це-роман Зрячого пера з Аркушем, Освячений любов’ю долюдини, до світу до слова, до Бога. А ще це -книжка, що читається з будь-якої сторінки і в будь-якому керунку.

Якби вони знали, з чого зароджуються книги.. З такту мелодії, з обривка фрази, з мовчання криничної води, з шептання вина в бочці, з променя, що ліг на заплющені повіки, зі
смаку підмороженого терену, із запаху пекового лаку на батьковій труні, з таємниці чужих зашторених вікон, зі скреготу ключа в замковому отворі порожнього дому, з павутинки на кермі твого авто, з приголомшливого погляду незнайомої жінки, яка пройшла мимоназавжди..
Зі смертенної білостиаркуша зароджуються живі книги…
А вони, смішні, гадають, що це — тема, ідея, сюжет, персонажі..